Сьогодні: 28 Лютого 2020 | 15:12
Облачно+5ветер 4 - 5 м\с
Мова: рус укр

23.92

26.62

Увійти

Як закон захищає від домашнього насильства?

10:20

За рік, з січня 2018 по січень 2019 го, в Україні відбулися революційні зміни в законодавстві в галузі охорони людей від домашнього насильства.

Як закон захищає від домашнього насильства?

Останні, які вступили в силу на початку поточного року, викликали багато обговорень. Хтось навіть казав про їх маніпулятивність. Що саме стривожило громадськість і наскільки обгрунтовані підозри, ми обговорили з різними фахівцями, які захищають жертв.

Життя за гранню

Вже давно життя 75-річної пенсіонерки з Бердянська перетворилося в смугу виживання. І нестерпним її зробив син жінки, який жив з нею в одній квартирі. Любитель алкоголю і дурманних засобів, перебуваючи в неадекватному стані, принижував і бив матір, а також нацьковував на неї собаку.

Літня жінка постійно перебувала в страху. Досить часто їй доводилося йти з дому, коли син був особливо агресивний. Влітку пенсіонерка ночувала на вулиці, взимку – в під’їзді або у сусідів.

У минулому році її терпець увірвався. Вона зрозуміла, що більше так жити не може і звернулася за допомогою в Бердянський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Юристи центру пояснили нової клієнтці її права. У тому числі розповіли про можливості отримання обмежувального припису щодо кривдника.

– Коли син дізнався про звернення матері в наш центр, він прийшов в лють. Чоловік дуже сильно побив її. Відносно нього відкрили кримінальне виробництво за ч.1 ст. 125 КК України, в якому мати визнали потерпілою особою, – розповів подробиці події керівник Бердянського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Євген Сухомлин. – Світлані Коробко – адвокату, якого потерпілій надали в нашому центрі, – вдалося встановити, що сина заявниці неодноразово притягували до адміністративної відповідальності за сварки з матір’ю. Зібравши всі необхідні докази, адвокат підготувала заяву про видачу обмежувального припису.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 31 серпня 2018 року видано обмежувальне припис щодо сина заявниці. Протягом трьох місяців йому заборонялося перебувати в «місці спільного проживання з заявницею». Йому заборонили наближатися на відстань ближче 100 метрів до будинку матері та інших місць, де вона часто буває.

Для Бердянська це стало першим подібним рішенням і прецедентом в справах з видачі обмежувального припису. Допомогти пенсіонерці вдалося саме завдяки змінам, які були внесені в законодавство України в частині захисту жертв насильства.

В нашій країні до січня 2018 року, поки не прийняли Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», поняття про такий спосіб захисту від домашнього насильства, як обмежувальне припис, не існувало.

Відповідно до букви закону

Якщо бути точними, зміни почалися ще в 2017 році, коли український законодавець чітко визначив, що є домашнім насильством. Вперше в історії України виділили види насильства. Також законом про домашнє насильство було розширено список осіб, на яких він поширюється.

– Тепер це закон регулює відносини не тільки сімейної пари. Під його дію підпадають і відносини між колишнім подружжям, прийомними батьками, опікунами, нареченим і нареченою, людьми, які мають спільну дитину або проживають разом, чи не перебуваючи у шлюбі. Під його дію, в цілому, підпадають відносини осіб, пов’язаних спільним побутом, тому що за умови спільного проживання вони мають загальні права та обов’язки, – підкреслила Єлизавета Погоріла, соціальний працівник притулку для жінок, які постраждали від насильства.

Даний закон також посилив відповідальність агресора за вчинення домашнього насильства і механізм захисту потерпілих.

– Давайте згадаємо, з чого все почалося. А почалося все з того, що наша держава взяла на себе зобов’язання в реалізації норм положень Конвенції Ради Європи щодо запобігання насильства по відношенню до жінок і домашнього насильства, і боротьби з цим явищем. В рамках виконання взятих на себе зобов’язань в грудні 2017 року український парламент затвердив ряд законодавчих актів, які були спрямовані на посилення насамперед відповідальності за домашнє насильство і насильницьких дій сексуального характеру. Серед них є ЗУ «Про запобігання та протідію домашньому насильству», істотні зміни внесені в ЗУ «Про забезпечення рівніх прав та можливіть жінок і чоловіків» і, головне, внесли зміни в кримінальний і кримінально-процесуальний кодекси. Вони-то і викликали багато обговорень і нездорову реакцію серед населення, – докладно роз’яснив ситуацію керівник Бердянського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Євген Сухомлин. – Частина цих змін вступила в силу і почала діяти ще в січні 2018 року, а частина (як зміни в ККУ і КПКУ, що викликали активну дискусію в українському суспільстві) набрала чинності і почала діяти вже безпосередньо з січня поточного року.

Що змінилося?

До законодавчого нововведення людину, викриту в домашньому насильстві, в Україні могли залучити тільки до адміністративної відповідальності. Зараз в кримінальному кодексі з’явилася стаття 126-1, яка передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства.

З’явилася стаття 156-2, яка передбачає кримінальну відповідальність за примушування до вступу в шлюб.

Також з’явилася кримінальна відповідальність за невиконання спеціальних заходів щодо запобігання і протидії домашньому насильству. Під заходами мається на увазі невиконання обмежувального припису, термінового забороненого припису, корекційних програм для кривдника і тому подібних заходів, також недавно введених в Україні.

– Термінове забороненного припису виноситься співробітниками національної поліції терміном до 10 днів. Це міра невідкладного реагування, яка, на жаль, поки що не діє. Зараз немає порядку його винесення і спеціальної затвердженої документації, – повідомила Єлизавета Погоріла. – Обмежувальний припис виносять в порядку окремого провадження в суді. І на території Бердянська вже було кілька подібних рішень. Термін його дії – до шести місяців. І він може бути продовжений.

Суд може заборонити агресору наближатися до місця проживання жертви, місця роботи чи навчання дітей, дзвонити їй і як-небудь контактувати.

Якщо жертва проживає в будинку або квартирі, які належать агресору, останньому також можу заборонити з’являтися в цьому житлі до закінчення дії заборони.

– Найголовніше, український законодавець виклав в новій редакції дві статті: 152 – згвалтування і 153 – сексуальне насильство, які і викликали певні різночитання і побоювання у наших громадян, – розповідає Євген Сухомлин. – Якщо говорити юридичною мовою, то істотних змін не відбулося. Український законодавець ввів в ці статті норму, в якій передбачено, що сексуальний контакт буде вважатися злочином, якщо відсутня добровільна згода потерпілої особи. Не можна сказати, що раніше згвалтування або інші насильницькі дії сексуального характеру могли статися без добровільної згоди. Просто український законодавець, прагнучи гармонізувати наше законодавство з європейським, вніс це формулювання – «добровільна згода потерпілої особи».

Подружній борг або узаконене насильство?

Як не дивно це звучить в ХХІ столітті, але ці закони спрямовані на те, щоб ще раз закріпити рівність прав між чоловіком і жінкою. Тому що досвід фахівців, які надають допомогу жінкам, що страждають від домашнього насильства, показує: у відносинах, де між подружжям поділені ролі на жертву і агресора, про рівноправність мова не йде. Найчастіше в таких сім’ях чоловік сприймає жінку як власність. А жінка, перебуваючи під тиском громадської думки, впевнена, що так і повинно бути.

Статистика, зібрана Інститутом демографії та соціальних досліджень на замовлення Фонду народонаселення ООН, показує: щорічно приблизно 1,1 млн українок стикається з фізичною та сексуальною агресією в сім’ї. Більшість з них про це не розповідають. За даними ПРООН, число постраждалих від фізичного домашнього насильства в Україні приблизно на 700 тисяч більше – близько 1,8 мільйона жінок.

В рамках проекту «Комплексний підхід у вирішенні насильства по відношенню до жінок і дівчат в Україні» Запорізька обласна ГО «Об’єднання психологів та психоаналітиків «Взаємодія» при партнерстві з Українським фондом громадського здоров’я, Фондом населення ООН в Україні та німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ відкрила притулок для жінок, які постраждали від насильства. Тут надають допомогу мешканкам Бердянська та Бердянського району.

Соціальний працівник притулку Єлизавета Погоріла звертає увагу: відсоток постраждалих, готових до змін у житті, порівняно невеликий. Багато жінок, особливо в сільській місцевості, не знають, де вони можуть отримати допомогу. Чимало й тих, хто просто не розуміє, що відбувається в їхній родині.

З початку існування притулку – а це близько двох років – повним захистом і допомогою фахівців скористалися 47 жінок і 65 їхніх дітей. Щомісяця до фахівців мобільної бригади звертаються 35-40 осіб.

Одна з постраждалих від насильства в сім’ї на правах анонімності поділилася своїм досвідом життя з чоловіком-агресором.

– Це я тоді думала, що фіолетові тіні приховували все до брів. По молодості у мене була хороша наставниця – подруга, яка навчила всьому: їсти готувати, господарство вести. Але і вона говорила: «Чого ти скаржишся? Мій придурок прийшов додому, техніку побив, а вона в кредиті. Подумаєш, синяк! Пройде». Більш дорослі жінки-колеги говорили приблизно те ж. Коли живеш у такому суспільстві, коли биття – норма для всіх, залишається поскаржитися один одному і йти – кожна до свого дурня, – розповідає свою історію жінка, яка кардинально змінила своє життя, кинувши чоловіка-агресора і переїхавши до Бердянська. – Не дай боже комусь бути на цьому місці, коли ти ввечері хочеш піти кудись, подумки йдеш. А вранці прокидаєшся – і нікуди ти не підеш: робота, дитина, будинок – все це пов’язує. Я робила спроби: йшла, поверталася. Тепер далеко пішла, і життя змінилося. Зараз я бачу перспективи, я живу, я дихаю.

Всі зміни, внесені в законодавство, є невід’ємним комплексним елементом державної політики з протидії саме домашньому насильству, впевнений Євген Сухомлин.

– Найбільша частина злочинів, які носять сексуальний характер, відбувається між партнерами, які перебувають у шлюбі, – коментує ситуацію юрист. – Довгий час в українському суспільстві домінувала думка: якщо чоловік вступає в інтимні стосунки з дружиною без її згоди, то це не є актом згвалтування, а є подружнім обов’язком. Закон, закріпивши формулювання про добровільну згоду, чітко дає зрозуміти: якщо немає  добровільної згоди між чоловіком і дружиною, то це вважається кримінальним злочином сексуального характеру. І в такому випадку чоловік буде нести відповідальність, істотну відповідальність, зауважу, тому що законом передбачено як обтяжлива обставина вчинення згвалтування або насильницьких дій сексуального характеру відносно одного з подружжя або інших членів сім’ї.

Секс-маніпуляції: куди йти після бурхливої ​​ночі – в тюрму або в загс?

Введення норми про добровільну згоду на секс породило в чоловіків побоювання, що тепер жінки будуть маніпулювати нововведенням. Провів бурхливу ніч? Будь ласкавий пройти до РАГСу. Не хочеш одружитися? Тоді готуйся до в’язниці: підеш як обвинувачений в згвалтуванні.

Євген Сухомлин впевнений, що це помилкове трактування змін в законі.

– Те, що в інтернеті і соціальних мережах різні блогери і псевдоюрісти почали викладати згоди, різного характеру договори і розписки у вигляді дозволу на інтимні стосунки, це безглуздо. Українське законодавство чітко визначає, що згода може бути як словесною, так і візуальною, і мовчазною. Ніхто не відміняв принцип, відомий з часів римського права: мовчання – знак згоди. Людина своєю поведінкою може дати зрозуміти, що є явна, добровільна і взаємна згода на вступ в статевий зв’язок, – роз’яснює юрист.

Керівник Бердянського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на 99,9% впевнений, що сфабрикувати справу за згвалтування або з сексуального насильства, якщо його не було, практично неможливо.

– Не забуваймо про презумпцію невинності: ніхто не може звинуватити людину в скоєнні кримінального злочину, доки її вину не доведено у встановленому законом порядку. І доводити повинна жертва. Вона повинна надати безапеляційні докази того, що був факт зґвалтування. Їй треба надати речові докази, свідків, документальне підтвердження, вона повинна пройти певні експертизи. Під час розслідування необхідно встановити не тільки факт інтимному зв’язку, але, перш за все, чи була добровільна згода на секс, – докладно розповів про процедуру Євген Сухомлин. – Якщо жінка переслідує корисливі цілі, звинувачуючи чоловіка в сексуальному насильстві, то їй буде складно це довести.

Юрист каже, якщо хтось хотів звинуватити партнера в згвалтуванні, то це можна було зробити і раніше, до змін в законодавстві. Нововведення ніяк не впливають на ймовірність маніпулювання або зловживання законами.

– Але я впевнений, що більшість українців не схильні вступати в сексуальні відносини з людьми, які гіпотетично здатні їх звинуватити у скоєнні того чи іншого злочину сексуального характеру. Якщо ви не впевнені у своєму партнері або партнерці, або не впевнені в тому, що була добровільна згода, я б порекомендував в такі відносини не вступати, – дає пораду Євген Сухомлин.

Більш того, в даний момент жертва зґвалтування, звертаючись по допомогу до правоохоронців, потім не може «передумати» і дати заяві зворотний хід. І якщо буде доведено, що вона бреше, вже її можуть притягнути до відповідальності.

Новости с доставкой на ваш смартфон! Только о самом важном в Бердянске!
Наш канал в Telegram
Чат Бердянска в Telegram
Присоединяйтесь к сообществу в Viber: "PROБердянск"

Вечернее расписание городских ... 10 пар побрались в Бердянську ...