Сьогодні: 14 Квітня 2021 | 13:53
Облачно+11ветер 3 - 4 м\с
Мова: рус укр

28.01

33.32

Увійти

Я – це ти. Цікаві історії з життя бердянських близнюків

10:10

З’явившись разом на світ, близнюки часто викликають у оточуючих яскраві емоції. Яке ж бути ними і в чому їх особливості, повідали герої нашої статті.

Я - це ти. Цікаві історії з життя бердянських близнюків

Пізнаючи світ

Ніка і Злата, 5 років

Подвійне щастя — саме так іноді медики повідомляють батькам новину про майбутнє поповнення в сім’ї. Реакція на це буває різною — від радісного подиву до неспокійного відчуття пов’язаних з цим турбот.

Євгенія, мама чарівних дівчаток-близнючок, поділилася спогадами і розповіла про те, як це — виховувати таких схожих і в той же час різних дітей.

— Коли ми дізналися про те, що у нас буде двійня, ми були в шоці. Особливо чоловік, після жарту доктора, що зараз пошукає третього. Ми вийшли з кабінету УЗД з широко розкритими очима. Я від подиву чомусь почала плакати, не уявляючи, як мій живіт може збільшитися до таких розмірів, щоб в ньому помістилося два дитини.

Вагітність проходила добре, правда, половину часу ми провели на збереженні в лікарні, адже дівчатка перебували в одному амніотичному мішку, що передбачає появу на світ максимально схожих однояйцевих близнюків. Почуття вагітності двійнятами – важко передати. Правда, ми дуже переживали, щоб все пройшло благополучно і щоб доносити їх до строку. Через побоювання обвиття пуповиною нам довелося проходити 12 УЗД, — розповіла молода мама.

Як виявилося, хвилювання майбутніх батьків були не випадкові, адже на 35‑му тижні пуповина однієї з дівчаток обвилася три рази і їй було нічим дихати. Шляхом екстреного кесаревого розтину близнючки з’явилися на світ недоношеними з вагою трохи більше двох кілограмів.

— Ми дуже вдячні завідуючій бердянським пологовим будинком Наталії Самойлової — в критичний момент вона прийняла правильне рішення, діти народилися з різницею в одну хвилину. Першу прийняли Злату, А за мить — Ніку. Дівчаток відразу забрали в реанімацію, тому що вони не могли дихати без спеціальної апаратури, — згадує Євгенія.

Незважаючи на те, що близнючки з’явилися трохи раніше терміну, це ніяк не вплинуло на їх розвиток. Вони ростуть дуже товариськими і активними непосидами. З радістю і цікавістю пізнають навколишній світ. Кажучи про їх особливий зв’язок, мама розповіла, що вони дуже добре відчувають одна одну, їм комфортно удвох, а на питання: «Хто твоя найкраща подруга?”- відразу відповідають, що це сестра.

– Звичайно, як і у всіх дітей, у них трапляються протиріччя і ситуації, в яких їм хочеться довести свою правоту. В основному це відбувається через одяг або іграшки. Спочатку ми купували для них речі однієї моделі, але різного кольору, потім, коли вони трошки підросли і стали битися через те, що хотіли носити один і той же колір, ми купували все однакове. Одного разу вони навіть порвали кофту, адже кожна хотіла одягнути саме білу. Звичайно, для нас, батьків, дівчатка різні. Ми знаємо і бачимо їх індивідуальність, яка проявляється навіть в гастрономічних перевагах. У них різні смаки, голос, погляд, міміка. Злата — більш емоційна, а Ніка розважлива. А ось оточуючим складно вловити ці відмінності, — пояснила мама близнят.

З цікавих ситуацій, пов’язаних з тим, що дівчатка дуже схожі, Євгенія згадує, як дочки вирішили розіграти і трошки заплутати тата, спеціально помінявшись курточками, але той не розгубився — швидко визначив, хто є хто, за різними чобітками.

— Наші діти дуже активні, в один період з ними неможливо було спокійно гуляти на майданчику — вони постійно розбігалися в різні боки. Чоловікові доводилося за ними ганятися, а наздогнавши, він піднімав їх на руки, заглядав в обличчя і питав: «Ти хто?» — розповіла Євгенія.

Незважаючи на те, що Злата і Ніка навіть в такому ніжному віці можуть наполягти на своєму, виявляючи індивідуальність, — в деяких моментах дуже яскраво видно їх неповторний зв’язок. Одного разу одна з дівчаток захворіла і три тижні провела у лікарні, а інша в цей період дуже сумувала, аж до того, що у неї знизився апетит і пропав інтерес до ігор. Зате після виписки близнючки якийсь час не відходили одна від одної, немов боячись знову опинитися нарізно.

Я - це ти. Цікаві історії з життя бердянських близнюків

Приймаємо рішення разом

Тімур та Ілля, 17 років

Закінчивши школу, брати-близнюки стоять на порозі нового етапу в житті. В майбутньому — студентство і вибір професії, проби самостійності і велика відповідальність, але хлопці сміливо дивляться вперед, адже знають, що поруч завжди є той, хто підставить плече і простягне руку взаємодопомоги в потрібну хвилину.

Між братами різниця в одну хвилину, і вони часто жартують між собою на цю тему. Ілля вважає, що він більш серйозний, тому має лідерство у взаєминах з братом, з чим Тимур не погоджується, вважаючи, що всі важливі рішення брати приймають разом.

За словами хлопців, їх постійно плутають, і навіть класний керівник під час навчання не завжди міг їх розрізнити.

– Питання про те, як можна дізнатися, хто з нас хто, звучить на нашу адресу постійно, ми до цього, можна сказати, звикли. Хоча друзі та близькі, які з нами часто спілкуються, вже знають, що є деякі особливості, наприклад, у Іллі шрам над лівим оком, — розповів Тимур.

Хлопці ведуть активний спосіб життя, захоплюються різними видами спорту і грають на музичних інструментах, вони дуже близькі і завжди знайдуть про що поговорити, порадитися. Як і у більшості близнюків, у них багато спільного, але є і те, що виражає їх індивідуальність. У повсякденному житті Тимур більш спокійний, йому часто буває комфортно одному, а ось Ілля запальний.

— У дитинстві нас одягали однаково. Трохи подорослішавши, ми вирішили не підлаштовуватися один під одного, а носити те, що подобається і в чому зручно. У нас різні смаки, характери, те, що ми близнюки, не означає, що ми однакові. Навпаки, якось нам сказали, що ми, судячи з характерів, різні – немов вогонь і вода, — поділилися хлопці.

Курйозні ситуації, пов’язані з тим, що вони близнюки, з братами відбуваються часто. Подив і розпитування від оточуючих — це вже звична справа, але все ж бувають випадки, коли хлопці й самі почуваються ніяково.

— Іноді буває, йдеш по місту, а з тобою починає розмовляти або вітається абсолютно незнайома людина. Доводиться пояснювати, що ти не той брат, з яким він знайомий, — розповіли брати.

Не беручи до уваги дрібниці, Ілля і Тимур вважають, що бути близнюками — все‑таки класно, і бачать в цьому одні плюси і переваги. Хоча заради експерименту хотіли б спробувати пожити окремо. За всі сімнадцять років вони розлучалися максимум на тиждень і не знають, як це бути повністю окремо один від одного.

Я - це ти. Цікаві історії з життя бердянських близнюків

Половинки одного цілого

Карина і Христина, 22 роки

Вродливі сестри-близнючки навчаються в магістратурі одного з бердянських вузів. Сферу дівчини вибрали схожу, але ось факультети і спеціальності — різні. Карина освоїла економічну кібернетику, а зараз осягає банківську справу і страхування. Христина ж вирішила стати вчителем математики, а в магістратурі пішла на економіку. Крім цього, сестри паралельно з навчанням працюють – одна з них бухгалтер, інша викладає в школі математику.

З дитинства Христина була активнішою, ніж Карина, намагаючись бути першою в усьому, хоча з’явилася на світ другою, різниця між ними – чотири хвилини. Також було і в школі, а ось в університет спеціально вступили на різні факультети, тому не впливали один на одного, а будовували взаємини в новому колективі незалежно. Спочатку з їх оточення ніхто і не знав, що існує сестра-близнючка, через що бували випадки, коли знайомі ображалися, що з ними не вітаються або не взанють при зустрічі.

На питання про те, відчували себе дівчата в тіні один одного, сестри відповіли, що фактор суперництва між ними, як двома індивідуальними особистостями, був присутній.

— Ми й самі до восьмого класу не сильно намагалися виділятися, адже посваритися могли, навіть якщо на носовій хустці буде не той відтінок рожевого кольору, що у сестри. Коли подорослішали, прийшло розуміння, що часто оточуючі сприймають нас, як повністю однакових. Або чого гірше — постійно порівнюють. Тому в підлітковому віці намагалися бути краще, ніж сестра, змагалися. Згодом і це почуття пройшло. Не буває двох повністю однакових людей, навіть незважаючи на зовнішню схожість. Як результат — кожна з нас вибрала те, що їй більше до душі, — розповіли дівчата.

Тим не менш, згадуючи найцікавіші моменти, сестри відзначають, що бути близнюками — це знати, що ти половинка одного цілого.

— Вся життя близнюків — це суцільні казуси і моменти пояснення, хто з нас хто. Цікавих історій неймовірна кількість. Наприклад, одного разу одна дівчинка не могла зрозуміти, як Христина могла опинитися в одному місці раніше неї, адже, коли вона йшла, та була ще в актовому залі. Також був момент, коли мені довелося здавати повторно вірш за Христину і ніхто навіть не здогадався про це. А ось сестра на першому курсі якось просиділа частину пари замість мене, і ніхто нічого не запідозрив. Сам факт того, що поруч є копія тебе самої, супроводжується величезною кількістю кумедних ситуацій, і це одна з найкрутіших складових нашого життя, — поділилася Карина.

Говорячи про особливий зв’язок, дівчата характеризують його як дуже сильне почуття.

— Ми часто одночасно думаємо про одне й те ж і знаємо на підсвідомому рівні, що думає інша, навіть говоримо однаково. А в школі, як би викладачі нас не пересаджували, все одно своєю особливою мовою допомагали одна одній на контрольних.

Безумовно, ми відчуваємо одна одну — хвилювання, переживання. Це ніби ти переживаєш щось з боку і розумієш, що це явно не твої емоції. Наприклад, одна не може спокійно сидіти, коли друга плаче, відразу і тобі хочеться плакати і неважливо, що спочатку настрій був гарний. Ти сприймаєш на якомусь своєму рівні все те, що відбувається з сестрою, і найчастіше просто не можеш нічого вдіяти з цим. Відчуття дивні, коли подібне відбувається, як ніби ти – не ти. Але в разі чого кожна з нас буде знати, що відбувається з іншого, і зможе завжди підтримати, – описали дівчата.

Христина і Карина дуже близькі. Практично щовечора вони обговорюють, що у кожної сталося за весь день. Постійно списуються, вважають дивним, якщо сестра чогось не знає.

— Бути близнючками — це приголомшливо насправді, адже, по суті, ти народився з найкращою подругою, не можемо уявити, хто був би настільки близький, ідеально розумів би тебе навіть без слів, — підсумували Карина і Христина.

Я - це ти. Цікаві історії з життя бердянських близнюківДивлюся в тебе, як в люстро

Олена і Анастасія, 36 років

Яскраві і життєрадісні – саме такими цих близнят знають оточуючі. Та й просто перехожі, побачивши їх на вулиці, можуть зворушливо посміхнутися, настільки помітна схожість сестер.

Народившись в Якутії і живучи з батьками і старшою сестрою в спеціальному поселенні для геологів, вони мало спілкувалися з однолітками, тому в перших класах відчували себе трохи не адаптованими до дитячого колективу. Вони були наївними і довірливими, брали все за чисту монету, не розуміючи, що хтось може над ними пожартувати чи обдурити їх. Зберегли щирість, доброзичливість і співчутливість до оточуючих ці сестри і досі. Тому близькі цінують їх і люблять за хороші людські якості, життєрадісність і оптимізм.

— У дитинстві ми щоліта приїжджали в Бердянськ на море до родичів. За час відпочинку так звикали до всього, що не хотілося їхати. Тому, дізнавшись, що батьки вирішили переїхати і купити будинок саме в цьому місті, надзвичайно зраділи! – розповіла Олена, яка старша за сестру на 10 хвилин.

Поява в школі настільки яскравих дівчаток-близнючок наповнило навчальний процес позитивними емоціями -с аме так часто реагують на сестер навіть незнайомі люди.

— Ми постійно намагалися триматися разом, і хоч бувало таке, що вчителі нас розсаджували, все одно через час опинялися за однією партою. Радилися з навчання завжди, а при необхідності — обмінювалися варіантами на контрольних, — згадала Настя.

І дійсно — їх дуже складно відрізнити, мініатюрні, з чарівними кучериками — з першого погляду вони здаються абсолютною копією одна одної.

– У нас не було ніколи бажання особливо відрізнятися або змагатися між собою. Навпаки, ми відчували часто себе одним цілим. Природно, з віком ми перестали носити подібні речі, але навіть зараз в нашому гардеробі дуже багато однакового, хоча ми купуємо це, не домовляючись, — у нас просто один і той же смак. Те ж стосується і улюблених страв. Наприклад, в кафе замовлення робить одна з нас, а інша повністю їй довіряє, — поділилися сестри.

Ділячи все порівну, на двох, Олена і Настя намагалися все робити разом. Після школи вони вступили в училище, а закінчивши його — влаштувалися на одну роботу.

– У нас були одні й ті ж друзі, коло спілкування, знакові події. Дорослішаючи, не переставали бути поряд. Навіть коли у кожної з нас почалися свої особисті романтичні стосунки. Якось так само собою складається в житті, що ми особливо не домовляємося, а трапляються схожі події. Наприклад, плануючи зі своїми майбутніми чоловіками дату весілля — ми обрали один і той же місяць і день, тому святкували одразу дві і розписувалися одночасно. Яке ж було здивування перехожих, коли вони бачили двох однакових наречених. Нас зупиняли і просили сфотографуватися. Приблизно через два роки ми практично одночасно поїхали в пологовий будинок, різниця між нашими дітками — в тиждень. Уявіть емоції акушерки, яка виписала одну маму з донькою, а через кілька днів приїжджає така ж, тільки з сином під серцем. Медичний персонал був, відверто кажучи, в шоці, — сміючись, розповіли близнючки.

Долі сестер все ж мають відмінності, зараз вони працюють на різних роботах, у кожної свої щоденні клопоти і сімейні турботи, але жодного дня не проходить без спілкування, зустрічей і розповідей про прожитий день.

— Ми розділили батьківський дім, і кожній родині була відведена його окрема частина, але наші ліжка стоять так, що, коли ми спимо, нас розділяє тільки простінок. І знову ж таки, про це ми не домовлялися. Крім того, у нас обох є таке відчуття, що ми складаємо одне. Настільки часто збігаються погляди, думки, реакція на щось. Був випадок, що нам навіть приснився одночасно один і той же сон, — поділилися співрозмовниці.

Також вони відзначили, що не можуть радіти чомусь або відчувати себе спокійно, якщо в одній з них на серці коти шкребуть. І практично в один голос кажуть, що немає людини ближче і рідніше, ніж сестра.

Новости с доставкой на ваш смартфон! Только о самом важном в Бердянске!
Наш канал в Telegram
Чат Бердянска в Telegram
Присоединяйтесь к сообществу в Viber: "PROБердянск"

В Бердянську підсилили обвідни... На День Конституції в Бердянсь...
×