Сьогодні: 18 Жовтня 2021 | 15:32
Облачно+10ветер 5 - 6 м\с
Мова: рус укр

28.00

33.70

Увійти

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

10:49

В останні роки в багатьох країнах світу активно розвивається новий вид бізнесу – соціальне підприємництво. В Україні цей напрямок новий, маловивчений, але розвивається семимильними кроками. «Бердянские ведомости» дізналися, який бізнес можна назвати соціальним, з якими труднощами стикаються місцеві підприємці та чи вигідно займатися тим, що приносить користь іншим.

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

Ідеалісти українського бізнесу

Наталя Рябуха кілька років тому разом з командою однодумців відкрила благодійний магазин «Шафа добра» в центрі Харкова. Після ребрендингу він носить назву «Ясна річ». Девіз магазину: «Тут знаходять стильне, залишають зайве, піклуючись про навколишнє середовище і один одного». Сюди люди приносять одяг, взуття, іграшки та все те, що вже не потрібно, але викинути шкода. Речі сортуються: 90% з них віддається у фонди та організації, які їх потребують (працюють з безхатченками, інвалідами, ВПО), а 10% брендових речей продається в магазині. Наприкінці місяця підбиваються підсумки й покриваються всі витрати, пов’язані з орендою, податками і комунальними послугами, після чого частина прибутку віддається на реалізацію різних проектів Харкова. У квітні 2019 року в Харкові відкрився другий подібний магазин.

Лілія Бондаренко – переселенка з Луганська. Через військові дії в рідному місті і захоплення влади сепаратистами переїхала в Рубіжне. Жінка відкрила перукарню для малозабезпечених людей і багатодітних сімей, працевлаштовує малозабезпечених молодих людей і людей з обмеженими можливостями, навчає молодь перукарському мистецтву. В її планах – відкрити другу соціальну перукарню на залізничному вокзалі, де завжди великий потік іммігрантів і військовослужбовців. Друга мета – створити мобільну групу, яка зможе відвідувати літніх людей з низьким рівнем доходу в селах, на дому.

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

Дмитро Чичера в сусідньому Маріуполі в 2016 році відкрив центр «Халабуда». Halabuda Free Space – це платформа, основним напрямком діяльності якої є неформальна освіта та підтримка громадських ініціатив, а також соціально-значущих проектів. Тут проводяться навчальні заходи і курси, відкриті зустрічі та обговорення; перетинаються активні громадяни, бізнес і політика.

Це реальні приклади нового для України бізнесу – соціального підприємництва. Суть його незмінна – це гроші і користь суспільству, рівні та взаємозалежні.

 

Ти хто такий?

Соціальне підприємництво – це не благодійність. Соціальні підприємці не просять грошей для допомоги нужденним, вони заробляють їх і вкладають відповідально.

– Слово «вигідно» не відповідає причині створення соціального підприємства, зазвичай його створюють ті, у кого є потреба змінити світ, – пояснює адміністратор проектів в ГО «Агентство регіонального розвитку» Таврійського об’єднання територіальних громад Вікторія Кулакова. – Це не економічна потреба, а духовна. В Україні часто соціальним підприємництвом займаються ті, хто пережив якусь біль. Наприклад, я знайома з дівчинкою, у якої батьки інваліди. Вона відкрила громадську організацію, яка опікувалася дев’ятьма дітьми з інвалідністю. Коли вони виросли, для їх реалізації вона організувала бізнес – вони роблять корисні сніданки (кранчи). Таким чином, якщо у людей є проблема, яку вони хочуть вирішити через бізнес, тоді це соціальне підприємство. І їхня місія – зробити світ (регіон, місто) краще.

Відповідно до класифікації ЮНІСЕФ, соціальне підприємництво – це бізнес, який впливає на вирішення соціальної проблеми. Він ділиться на категорії:

  1. Якщо на підприємстві працевлаштована соціальна група чисельністю щонайменше 50%.

Наприклад, в Покровську підприємець Наталія Головко, у якої нігтьовий сервіс, реабілітує, навчає і працевлаштовує жінок із сімей, які постраждали від сімейного насильства.

  1. Якщо певний відсоток від доходу віддається на вирішення соціальної проблеми.

Наприклад, мережа громадських ресторанів Urban Space працює в декількох містах України за наступною схемою: люди скинулися грошима, відкрили високоприбутковий бізнес з тією метою, щоб 20% віддавати на розвиток ресторану, а 80% – на реалізацію різноманітних проектів (регрантінг). Це можуть бути проекти компанії або міста. Зокрема, в 2018 році в Івано-Франківську рестораном Urban Space 100 було підтримано 59 міських проектів.

  1. Змішана категорія – коли працевлаштовуються соціально незахищені громадяни та мінімум 20% від доходу вкладається у рішення соціальних проблем.

Наприклад, донеччанин Володимир Бабич в 2014-15 роках воював за цілісність України в зоні АТО (ООС), а після демобілізації переїхав з Донецька до Краматорська і очолив регіональну організацію Центру підтримки ветеранів АТО та їхніх сімей «Поруч». Кілька місяців тому атошники відкрили кав’ярню «Поруч» – для підтримки діяльності Центру та оплати роботи співробітників (якими стали переселенці й ветерани АТО), а також психологів, юристів.

За словами Вікторії Кулакової, важливо відрізняти соціальний бізнес від соціально-відповідального.

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

– Вони близькі, але соціально-відповідальний бізнес працює не системно, час від часу, – пояснює вона. – Його місія – створювати товари і послуги, тут необов’язково вирішуються соціальні проблеми і працевлаштовуються соціально-незахищені громадяни, а товари і послуги можуть шкодити навколишньому середовищу. А соціальний підприємець допомагає системно і робить все для очищення навколишнього середовища: використовує еко-пакети, очисні споруди для води, повітря та всього іншого.

Про стрімкий розвиток соцбізнесу в Україні говорить вже й те, що за останні роки в національних вузах з’явився курс «Соціальне підприємництво».

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

– Перший курс з соціального підприємництва був запущений у Києво-Могилянській академії чотири-п’ять років тому, – розповів співзасновник School of ME, викладач Українського католицького університету та Національного університету «Києво-Могилянської академії», бізнес-консультант Артем Корнецький. – Сьогодні в дев’яти вузах України, на різних факультетах, студенти вивчають такий курс.

Артем Корнецький вважає, що визначення «соціальне підприємництво» потрібно закріпити на законодавчому рівні. Коли СП отримає формальний характер, можна буде будувати регіональні програми розвитку і вводити нові дисципліни в університетах і школах. До слова, розроблено два законопроекти, які ще не розглянуті у Верховній Раді. Камінь спотикання – доцільність введення податкових пільг для соціальних підприємців. На думку експертів, податкові пільги – не найкращий шлях допомоги соцбізнесу. Адже тоді можливий ризик того, що у соціальне підприємництво люди будуть йти не заради ідеї, а в гонитві за податковими вигодами.

Бердянські першопрохідці

Соціальне підприємництво як явище розвивається вже кілька десятків років в країнах Європи, США та Австралії. В Україні такий вид підприємництва став активно розвиватися у 2014 році. Після того, як Крим був анексований і в країні почалася війна, з’явилася потреба в суспільно-корисному бізнесі, а деякі ділки усвідомили, що на цьому можна ще й заробити. На жаль, нове віяння в українському бізнесі підхопили «грантоїди», які намагаються отримувати іноземні інвестиції на розвиток свого бізнесу, формально «підв’язуючи» його до соціальної місії. На щастя, людей, які займаються соціальним підприємництвом у його чистому вигляді, з кожним роком стає все більше.

По суті, зараз соціальне підприємництво в Україні з’являється та існує тільки завдяки особистому пориву окремих людей. Освоюють новий напрямок і бердянці.

Підприємець Ксенія Клейнос: «У мене з’явилася геніальна ідея – відкрити антикафе в Бердянську!»

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

Перше антикафе Бердянська «ЧАС Є» існує з 2 травня 2015 року. Тут постійно проводяться заходи для людей, які прагнуть до саморозвитку та альтернативного дозвілля.

«Жила була Я, і була у мене мрія. Я хотіла займатися чимось своїм, але в той же час таким, щоб воно приносило людям очевидну користь, – розповіла в одному з інтерв’ю організатор Першого антикафе Бердянська «ЧАС Є» Ксенія Клейнос. – В якийсь момент зрозуміла, що мені подобаються настільні ігри. З’їздила в своє рідне місто Бердянськ та побачила, як там з одного боку добре, спокійно і приємно (тихе місто, в якому є Азовське море та інформаційна порожнеча), а з іншого боку – в ньому не було життя. За моїми суб’єктивними відчуттями, звичайно ж. Тоді я ще шукала, чим би мені зайнятися. Паралельно була волонтером в «Этажах» у коворкінгу «Зона Действия» в Санкт-Петербурзі. Через деякий час у мене з’явилася геніальна ідея – відкрити антикафе в Бердянську! Багато моїх друзів і знайомих вважали її, м’яко кажучи, дивною. Як показала практика, саме тільки такі ідеї і виживають».

Антикафе – це формат, який працює за принципом: «платимо за час, а не за їжу». Чай, кава і частування входять у вартість. Для відвідувачів організовуються майстер-класи, зустрічі з цікавими людьми, настільні ігри. Тут дивляться і обговорюють фільми, розмовляють англійською або українською, або ж просто спілкуються у дружній атмосфері.

Одна з останніх ініціатив активістів – участь у популярному русі цього літа, організованого молодіжною групою «BeCooler». Суть руху – художній розпис позитивними зображеннями стін, понівечених графіті з адресами сайтів по реалізації нарковмісних препаратів. Тепер твори стріт-арту все частіше можна побачити на вулицях Бердянська.

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

Швачка Бердянського навчально-виробничого підприємства українського товариства сліпих Вікторія Кюрчева: «Люди самі підкидують ідеї, і ми шиємо те, що вони хочуть»

Якщо в радянські роки замовлення на продукцію «утосів» надходили з фабрик і заводів, то починаючи з 90-х років заробіток інвалідів став їх особистим завданням. І Бердянське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих не стало винятком.

– Я працюю на підприємстві з 1983 року, – згадує швачка Вікторія Кюрчева. – Тоді ми займалися складанням магнітофонів «Десна», а в 90-х роках почали шити. Цей бізнес «підказала» одна жінка, яка орендувала приміщення під швейну майстерню, а потім поїхала. Через якийсь час нам дали на збереження чотири швейні машинки, і ми вирішили спробувати заробляти на них гроші.

Спочатку Вікторія Фроловна працювала одна і шила вдома, потім до неї приєдналися дев’ять жінок і був створений цех. Починали з матраців і ковдр, а коли з’явився попит, шили і постільну білизну: наволочки, простирадла, рушники.

– В основному, продукцію замовляли бюджетні установи: пансіонати, лікарні, в’язниця, – розповідає Вікторія Кюрчева. – Все було стабільно, поки не почалися тендери, які ми не тягнемо. Замовлення «пішли» і люди пішли слідом за ними. Зараз я одна працюю в швейній майстерні, але знаю – якщо замовлення з’являться, дівчата підтягнуться.

Сьогодні швейна продукція навчально-виробничого підприємства товариства сліпих продається в магазині, який працює на першому поверсі їх будинку по вул. Свободи, 92/5. Зароблені кошти спрямовуються на розвиток підприємства. Дочка Вікторії – Інна працює продавчинею і реставратором подушок, а чоловік Василь – охоронцем підприємства.

– Найголовніша наша послуга – це реставрація пухових та синтетичних подушок, а також – пошив постільної білизни, – розповідає Інна Кюрчева. – Шиємо з білоруської бавовни, для матраців використовуємо миколаївський наповнювач «Спрут» – це легкий матеріал з волокнами вовни і бавовни.

Незважаючи на натуральність матеріалів, ціни на продукцію не дуже високі: двоспальний комплект постільної білизни коштує 530 грн, євророзміру – 615 грн, полуторний – 455 грн, пелюшка дитяча з ситцю – 50 грн, з фланелі – 65 грн, дитяча ковдра – 220 грн.

– Люди самі підкидують ідеї, і ми шиємо те, що вони хочуть, – каже Вікторія Кюрчева. – Наприклад, зараз користуються попитом так звані «ноги» і подушки для вагітних – по 405 і 200 гривень відповідно. Також популярні «сидушки» (подушки для стільчиків) для школярів і «лежанки» для тварин. Робимо і ортопедичні матраци без пружини, які коштують від 600 до 1350 гривень.

Сьогодні на підприємстві працює вісім інвалідів, які займаються швейною справою, виготовляють картонні коробки та організовують культурно-масові заходи в своєму клубі. Співробітники зізнаються, що працювати в сучасних ринкових умовах вкрай важко, тому сподіваються на підтримку їхнього бізнесу небайдужими людьми.

Господиня салону краси Світлана Лисак: «Іноді люди неоднозначно сприймають наші ціни»

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

Бізнес Світлани Лисак, скоріше, можна назвати соціально відповідальним. У 2007 році вона припинила свою педагогічну діяльність і вирішила відкрити власну справу. Так, колишня вчителька початкових класів ЗОШ №2 стала господинею перукарні. І була у цій перукарні своя фішка.

– Мені хотілося допомагати людям, які не можуть собі дозволити послуги салонів краси, але при цьому хочуть за собою стежити, – розповідає Світлана. – Так народилася ідея встановити знижки для пенсіонерів та для людей, які заробляють менше за інших. Я не прогадала, бо таких людей у ​​нас дуже багато. До того ж перукарня розміщена в густонаселеному районі поруч із ринком. Але навіть зараз, коли ми наробили клієнтуру, сильно ціни не піднімаємо. А навіщо?

Згодом перукарня економ-класу розширилася і перетворилася у салон краси, але свою особливість – знижки для пенсіонерів та малозабезпечених – зберігає. Стрижка для пенсіонерів тут коштує 35 грн, чоловіча стрижка – 40 грн, жіноча – 50-60 грн.

– Іноді люди неоднозначно сприймають наші ціни – одні запитують: «Вам доплачують?», інші бояться сідати у крісла, думаючи, що ми вчимося, але ми пояснюємо, що є приватними підприємцями і це суто наша ініціатива, – пояснює Світлана Лисак.

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

Керівник навчального центру «Сool English» Тетяна Шепель:

«Співпрацюємо з усіма, кому цікаво розвивати рідне місто в області освіти не на папері, а на ділі»

Соціальним бізнесом керівник навчального центру «Сool English» Тетяна Шепель почала цікавитися, перебуваючи в Києві.

– Спочатку пошукала інформацію, потім почитала, потім спробувала впровадити її в життя, – розповідає Тетяна Шепель. – У статутних документах навчального центру прописано, що 10% прибутку ми витрачаємо на соціальну діяльність.

У Центрі працевлаштовуються внутрішньо переміщені особи та проводяться безкоштовні курси для малозабезпеченого населення, багатодітних мам та ВПО.

Один із прикладів соціальної діяльності: у 2016 році у три заходи була реалізована соціальна програма «Бердянськ speaking», в рамках якої безкоштовно пройшли курси англійської мови: 45 бердянців (малозабезпечені сім’ї), 76 внутрішньо переміщених осіб, 44 працівники Пенсійного фонду Бердянська та інші жителі. Всі слухачі курсів (338 осіб) пройшли фінальне тестування і отримали сертифікати про досягнутий рівень. Програма була реалізована на 100% за рахунок навчального центру «Сool English».

– Наша діяльність пов’язана з людьми, але ми навчаємо не тільки тих, хто може заплатити, а й тих, у кого немає такої можливості, – пояснює Тетяна. – Не хочеться все робити тільки за гроші, тому розвиваємо і такі напрямки.

Також співробітники навчального центру беруть активну участь у міських заходах, наприклад, організовуючи ігрові зони на фестивалях і святах, або проводячи серію новорічних ранків для дітей.

– Ми вже маємо чималий успішний досвід роботи з цільовою аудиторією, наші напрацювання дають нам можливість зробити наступний крок у професійному розвитку, – зазначає Тетяна Шепель. – Співпрацюємо з громадськими організаціями міста, державними установами, приватними підприємцями та всіма, кому цікаво розвивати рідне місто в області освіти не на папері, а на ділі.

 

Голова громадської організації «Жінка майбутнього» Наталя Копиця: «Мріємо відкрити в Бердянську підприємство для жінок, які постраждали від насильства»

Хто такі соціальні підприємці та чи є вони в Бердянську

Голова громадської організації «Жінка майбутнього» та координатор проекту «Єдність заради безпеки жінок Приазов’я» Наталя Копиця вже кілька років присвячує свою діяльність боротьбі з насильством у сім’ях і гендерною дискримінацією. Завдяки просвітницьким заходам у Бердянську і в Бердянському районі на цю проблему звернула увагу і громадськість, і представники влади.

– Мріємо відкрити в Бердянську підприємство для жінок, які постраждали від насильства, щоб дати їм можливість заробити, – розповідає Наталя Копиця. – Міська влада виділила нам приміщення на вулиці Куйбишева, 3 і зараз потрібно знайти кошти на ремонт.

У планах організаторів – у 2020 році відкрити підприємство, в якому буде організовано швейне виробництво для п’яти і більше осіб.

– Почнемо з того, чого жінкам буде простіше навчитися, наприклад, з шиття постільних комплектів і рушників, створення виробів з елементами вишивки, – пояснює Наталя. – Далі ми хочемо організувати збір водоростей, які викидає море, щоб робити подушки і ковдри.

Також зараз обговорюється з поліцією перспектива відкриття в цьому приміщенні, так званої, «зеленої кімнати». По суті «зелена кімната» – це дві кімнати, які поєднані перегородкою з дзеркалом Гезелла (скло, що виглядає як дзеркало з одного боку, і як затемнене скло з іншого). Кімната, де знаходиться жінка з психологом, буде обладнана системою відеофіксації. Саме в цій кімнаті будуть вестися розмови з постраждалими і реабілітаційна робота. Друга кімната – для спостереження, де будуть знаходитися слідчі. Головний принцип роботи кімнати – безпека.

Те, що відбувається буде виводитися на монітор комп’ютера, записуватися і використовуватися в суді. Все це задумано для того, щоб жінок, які постраждали від насильства, не допитувати при всіх. Такі умови допоможуть створити атмосферу довіри.

За словами Наталі, жінки налаштовані рішуче і обов’язково здійснять свої плани.

Матеріал підготовлений за підсумками навчально-ознайомчого туру «Соціальне підприємництво в Грузії: досвід реінтеграції вімушеніх переселенців», що відбувся в рамках проекту “Соціальне підприємництво як інноваційний інструмент вирішенню вопросам суспільного розвитку” за підтримки Фонду Східна Європа та ChildFund Deutschland Німеччини.

Новости с доставкой на ваш смартфон! Только о самом важном в Бердянске!
Наш канал в Telegram
Чат Бердянска в Telegram
Присоединяйтесь к сообществу в Viber: "PROБердянск"

Малинові плани Бердянського лі... Григорій Чапкіс дав майстер-кл...
×