Сегодня: 23 сентября 2021 | 18:25
Облачно+10ветер 5 - 6 м\с
Язык: рус укр

28.00

33.70

Войти

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

10:30

24 серпня в Україні відзначається велика та поважна дата – 30 років Незалежності. За цей час наша країна пройшла непростий шлях та продемонструвала світу, що відбулася як суверенна держава, здатна утверджувати демократичні цінності та відстоювати свободу, захищати власний суверенітет і територіальну цілісність. Крім того, незалежна Україна подарувала світу багато видатних людей, що власними здобутками прославляють Батьківщину як на території країни, так і далеко за її межами. Якими були ці тридцять років для відомих бердянців, чого їм вдалося досягти, чим вони пишаються та що таке незалежність особисто для них, – дізналися наші журналісти.

Яна Сичикова, доктор технічних наук, доцент, завідувач кафедри фізики та методики навчання фізики Бердянського державного педагогічного університету, автор проєкту «Наноарт. Наука як мистецтво». Володарка гранту від Європейського Союзу за програмою House of Europe на реалізацію своєї ідеї — створення галереї наноартів.

Яна відносить себе до тих людей, які вважають, що в сучасній Україні є все, що потрібно людині для реалізації свого потенціалу як професійного, так і творчого, а справжній патріотизм – це жити в рідній країні і щоденними зусиллями робити її краще.Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

– В той час, коли Україна стояла на порозі змін, – 30 років тому, мільйони родин опинилися перед вибором й вирішували, чи лишатися їм в країні-спадкоємиці радянщини, чи йти шляхом Незалежності – нехай й навіть тернистим та невідомим. Мої батьки стали саме тими людьми, які обрали другий варіант, бо попри те, що жили на Далекому Сході (тато був військовим), вирішили лишатися вірними своїй Батьківщині – краю, де народилися й зросли, тому й повернулися в Бердянськ. Про свій вибір вони ніколи не пошкодували, а я, як дитина, також дуже їм вдячна за це. До речі, мені тоді було лише сім років, але вже розуміла, що ми тепер живемо в Україні, й від того чомусь ставало тепло й добре на душі. Україна в мене завжди асоціювалась з чимось рідним, милим серцю – бабусями й дідусями, селом, мальовничою природою, щирими та відкритими, добрими людьми… Оці дитячі світлі образи я й досі з любов’ю бережу, бо вони натхненні й життєдайні. Дають сили й енергію рухатись вперед та розвиватися.

Чесно кажучи, я щиро закохана й в свою роботу, в своє місто, в свою країну… Вважаю, що ми – українці – на сьогоднішній день маємо усі можливості й ресурси, аби в повній мірі реалізовувати свій потенціал та втілювати в життя навіть найсміливіші мрії. Не чекати, що хтось прийде й дасть тобі все готове, а діяти! Здобувати нові знання, проходити становлення, реалізовуватися, ставити перед собою цілі й досягати їх! Усе залежить від нас та нашого власного бажання. Такі меседжі я передаю й своїм студентам. Бо молодість – то час для можливостей, і наразі в нас їх є предостатньо! Незалежність, певно, й полягає в тому, аби людина могла вільно обирати, що їй до вподоби, та бути вірною цьому вибору! Головне – це вміти слухати себе та не звертати зі шляху, яким прямує твоє серце!

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

Тетяна Пімінова, солістка Національної опери України, народилася і виросла в Бердянську. Заслужена артистка України багато виступає на вітчизняній сцені, гастролює за кордоном і про здобуту Україною незалежність говорить так:Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

– Незалежність України відкрила нам шлях до повноцінної участі в міжнародному музичному житті. Ті можливості, які зараз є у молодих співаків, нам і не снилися! Відкрився весь світ. Сьогодні ми можемо чути і бачити те, що відбувається на будь-якій оперній сцені світу. І ми оцінюємо те, що робимо, орієнтуючись на світовий контекст.

Молоді співаки можуть прослуховуватися, брати участь у різних молодіжних програмах, дивитися будь-які вистави. Так, залишається питання грошей, але це можна вирішити. Зараз існує грантова підтримка – і всередині України, і за кордоном. Це інший світ, про який ми могли тільки мріяти. Я співачка, тому всі головні події в професійному житті у мене відбувалися і відбуваються на моїй сцені, в долях моїх героїнь – Кармен, Фенени, Ульріки, Амнеріс. І десятки інших, не буду все перераховувати.

Я щаслива, що можу проживати їхнє життя знову і знову і ділитися з глядачами. Для музиканта це і є головний внесок у розвиток своєї країни. Ми, наше покоління, відбулися завдяки Незалежності. Сьогодні саме час згадати про це і подумати про те, якими будуть наступні тридцять років.

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

Ігор Лиман, професор БДПУ, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії та філософії України, координатор міжнародної діяльності Бердянського державного педагогічного університету. Ігор Ігорович розповів про себе, охарактеризував дух радянського часу, поділився тим, як сприйняв розвал СРСР і набуття незалежності Україною.Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

– Я народився 23 серпня 1971 року, тобто фактично рівно за 20 років до Дня Незалежності, в нашому Бердянську. Причому мої предки мешкали в Бердянську ще з дорадянських часів. Я – старший з трьох дітей у родині, головними характеристиками якої сміливо можна назвати працьовитість (якщо не трудоголізм) і згуртованість, які постійно і наполегливо культивувались.

Напевно, на моє сприйняття радянської дійсності чималою мірою впливало те, що в нашій сім’ї не було не те що партійних функціонерів – батьки взагалі не були членами КПРС. Мій тато вельми критично ставився до радянської системи і тим більше – до її ідеології. Маючи дуже логічне мислення, навіть базуючись на загальнодоступних фактах, він «видавав» спостереження, що знаходились у явному дисонансі з подачею цих фактів у газетах і на двох-трьох каналах, якими обмежувався спектр тодішнього нашого телебачення. Те, що тоді бачив батько і що дійсно характеризувало дух радянського часу, – це, у тому числі, і подвійна мораль, політика подвійних стандартів.

Коли розпадався СРСР, я переходив на четвертий курс історичного факультету. Ще до того старшокурсники-історики називали наш курс «дітьми перебудови», які мислять вже не радянськими категоріями. Тож і розпад СРСР був сприйнятий мною аж ніяк не як трагедія, а як шанс, неймовірна можливість для України і українців. Коли ти навчався на істфаці, де тобі, як і твоїм викладачам і однокурсникам, перебудовча «гласність» вже кілька років давала все ширші можливості дізнаватись те, що радянською владою впродовж десятиліть всіляко приховувалось чи перекручувалось, відхід від радянської системи абсолютно гармонійно сприймався як логічний і необхідний. Сюди накладався і родинний бекграунд. Тож травматичності сприйняття розвалу СРСР в мене не було, як не було і необхідності себе «ламати». Моя незалежність – це більша частина мого життя!

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

Олена Мартиненко, бердянський педагог-хореограф, засновниця та керівник народного ансамблю естрадного танцю «МарЛен», учениця хореографа Арама Саркісянця, випускниця Сумського училища культури, за другою спеціальністю – практичний психолог, вихователь дитячого закладу. Олена Володимирівна знайшла себе в педагогіці. Кандидат наук, завідувач кафедри теорії та методики навчання художніх дисциплін, доцент БДПУ присвятила свої таланти вихованню молоді. Серед її учнів – і малюки, які роблять перші кроки в ансамблі, і студенти, які обрали хореографію своєю професією:

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

– Я є людиною двох епох. Через призму десятиліть можу констатувати, що в радянський період отримала гарну допрофесійну і професійну освіту, набула важливих життєвих цінностей, які допомогли мені стати успішною особистістю. Перед радянськими студентами-хореографами була задача вміти робити масові постановки, які можна було проводити на стадіонах, видовищність яких посилювали транспарантами, а зміст, яким би він не був, мав бути позитивним і закличним. Насправді ж, було стільки обмежень, що це майже неможливо пояснити сучасним підліткам. Справжнє мистецтво має право бути різним, розповідати геть про все, але це ми змогли реалізувати лише за Незалежності.

Я вдячна всім і кожному, хто в той непростий час, де індивідуалізація і диференціація в освіті були відсутні, розгледів і підтримав мій талант, заклав основи людяності, відповідальності, професійної чесності. Життя вимагало постійного саморозвитку та самонавчання. Політичні перетворення обумовили зміни не лише в житті, а й в професійній сфері.

Пріоритетним в роботі хореографа стало надання освітніх послуг відповідно до соціальних запитів і освітніх перетворень. Зараз в нас інші діти, інші батьки, інші умови праці, інші форми і методи навчання, інші вимоги до професійних якостей фахівця, інші теми для постановок, тощо. Багато чого змінилося. Залишилась любов і відданість обраній ще з дитинства професії і розуміння, що для того, щоб бути успішним, ти маєш вчитися протягом життя, зберігати найкращі професійні здобутки, йти в ногу з часом і готувати надійну зміну.

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

Дмитро Братішко, водій 11-ї Державної пожежно-рятувальної частини 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, майстер-сержант, служив в Збройних силах України, нагороджений медаллю «За відвагу на пожежі».

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

Дмитро Братішко – справжній патріот України, який пишається своїм народом та державою. Він отримав державну нагороду за участь в антитерористичній операції на сході України.

– Я зростав та розвивався вже за часів незалежної України. І я розумію, що це значно сприятливий час для мого становлення як людини та патріота. В незалежній країні з’явилося більше можливостей для розвитку, я можу побачити світ, про що завжди мріяв. За часів незалежності у нас з’явилось щось своє, власне. Наприклад, наша українська продукція на ринку товарів. Діти, які народилися в роки незалежності, навіть думають інакше. Нам не диктують, що робити. У нас є свій погляд на життя, ми можемо вільно висловлювати свою думку та відстоювати свої права. Це дуже надихає, бо у нас з’явилось щось своє, індивідуальне, те, що не від кого не залежить.

Я дуже пишаюся живописною природою нашої неньки України. Тут все дивовижне – і гори, і ліси, і моря. Я пишаюся своїм народом, який готовий захищати незалежність свою і своєї держави, свою землю, своїх близьких, ціною власного життя. На Луганщині наша частина виконувала завдання, і одним із тих, хто там перебував, – був я. За роки війни я побачив справжню сутність нашого народу. І я гордий тим, що є частиною українського народу. Ми – незламні. Все це я побачив в такий скрутний час для нашої України. Є багато хлопців, з якими я разом служив ще в ЗСУ і які вже пішли з життя. І я пишаюся тим, що був знайомий з ним, що був з ними пліч-о-пліч. Я пишаюся тим, що наш народ – сильний духом і українці є справжніми патріотами незалежної держави.

Ірина Цекова, директор ДЮСШ і тренер з баскетболу, в минулому капітан національної збірної України з баскетболу, 9-разова чемпіонка України. Грала в командах «Чайка», «Тім СКУФ-Київ», «Козачка» та інших, представляла баскетбольні клуби «Польковіце», «Динамо», «Авангард». Дворазова чемпіона світу серед ветеранів.

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

– Я народилася в Бердянську в звичайній родині. Батьки багато працювали, я їх практично не бачила, тільки у вихідні. Насолоджувалася вихідними, коли ми з мамою готували безліч страв. Здорово було готувати разом, ходити в гості до родичів. Мене виховували в строгості, дисципліні. Я сама виховую своїх дітей за таким же принципом. Багато чого з того часу до незалежності не пам’ятаю. Мені важко дати оцінку того часу і тих подій, оскільки мені тоді було 12 років. Найголовніший мій досвід – це спорт, який мені дав шанс побачити світ, познайомитися з багатьма цікавими людьми, які багато чого мене навчили! І ось моє становлення як спортсменки вже повністю пройшло в незалежній Україні. За це я дуже вдячна і долі, й своїм вчителям та наставникам. Хотіла б, щоб мої діти вибрали свій шлях, стали успішними спортсменами і також побачили світ! Моя мета – це мої вихованці, хочу передати їм свій досвід і побачити їх на міжнародній арені. Нехай не всі виберуть спортивний шлях в майбутньому, але я впевнена, що їм допоможе те, що вони займаються спортом! Я спілкуюся не тільки зі студентами, а й з молодшими дітками. А діти наповнюють мене енергією, вони чесні і чисті! Моя незалежність – бути самодостатньою особистістю, чого я бажаю й усім українцям!

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

Микола Антощак, журналіст, есеїст, літературний редактор, модератор літературних заходів. Народився 1990 р. в Бердянську, закінчив філологічний факультет БГПУ. Відомий поет, учасник всеукраїнських та міжнародних мистецьких фестивалів, лауреат премії видавництва «Смолоскип» та Міжнародної україно-німецької літературної премії ім. Олеся Гончара. Вірші перекладені польською, білоруською мовами та івритом. Учасник Революції Гідності 2013-2014 рр. З 2019 року мешкає в Івано-Франківську. Літературний редактор у видавництві «Фабула». Працює в Національній гвардії України.

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

– Як на мене, незалежність – це більше про обов’язки, ніж про права. Крім того, незалежна Україна – це той випадок, коли кожному з нас держава просто так нічого не дасть, все потрібно йти і брати самому. Потрібно багато працювати, потрібно проявляти ініціативу. Хто до цього не звик, або кому важко, кому хочеться знати, що буде завтра, той не побачить аж таких переваг у незалежності.

Сучасна Україна – це можливість працювати на внутрішній ринок так само успішно, як на закордонний, особливо у сфері інформаційних послуг. Але тут уже поріг – мовний.

У сучасній Україні практичною необхідністю стає знання англійської (у перспективі китайської та арабської мов), це дасть змогу працювати на нові ринки тим же журналістам, програмістам, викладачам, інженерам, представникам низки творчих професій.

Для мене незалежність – це далеко не ейфорія на порожньому місці, адже ми всі знаємо про велику кількість невирішених проблем. Незалежність – це вектор, який важко, але необхідно втримати. Це – знак якості нашої держави, який ми мусимо зберегти. Незалежність – це не про те, щоб пишатися чимось, а швидше про викорінення холуйщини і халявщини, про відповідальність і працю на всіх рівнях!

Софія Філоненко, професор БДПУ, член журі Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», літературних премій «Еспресо. Вибір читачів», «Львів – місто літератури ЮНЕСКО».Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

Софія Філоненко – патріотка України і справжня фанатка всього українського. Вона – великий авторитет в українському літературному світі. І, як для людини, яка любить літературу, викладає літературу і вивчає літературу, для неї особливо важливі ті зміни, яким українська незалежність дозволила відбутися в світі людей, що пишуть і читають. Софія Філоненко – про те, як 30 років незалежності змінили українську літературу.

– Творча свобода – ось найголовніше, що отримала українська література в добу Незалежності. Можливість розвиватися без партійного-державного контролю, цензури, бути відкритими для світу.

1990-ті роки почалися із повернення свого, але втраченого, забороненого в СРСР: літератури Розстріляного Відродження, діаспори, шістдесятників, міжвоєнної Польщі. Тепер наші школярі знають, хто такі Володимир Винниченко, Іван Багряний, Микола Хвильовий і Василь Стус. Українці побачили свою традицію новими очима, оцінили й полюбили її, і нову літературу будують уже на її фундаменті. З’явилися нові зірки – Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Марія Матіос, Сергій Жадан, Юрій Винничук. На наших очах міняється вже третє покоління авторів, які привносять нові теми, жанри, стилі, пропонують нових героїв і героїнь. Тепер письменник – це професія.

Ентузіазм діячів літератури допоміг сформуватися книжковій індустрії: у 2021 році українці мають свої успішні видавництва, премії і конкурси, літературні школи, телепрограми про книжки, у нас є щорічні Львівський форум видавців і Книжковий Арсенал, книжкові фестивалі в Одесі, Запоріжжі, Дніпрі, Черкасах.

Вагомий здобуток – поява своєї масової літератури: українських детективів, фантастики, любовних, пригодницьких романів, коміксів, у можливість яких ще років 20 тому ніхто не вірив. А тепер маємо Василя Шкляра і Макса Кідрука, Дару Корній і Люко Дашвар, Андрія Куркова, Андрія Кокотюху і Богдана Коломійчука, Галину Вдовиченко і Наталію Гурницьку, Ірен Роздобудько, Володимира Лиса і багатьох інших, чиї твори завоювали серця читачів. Є свій бестселер доби Незалежності – «Залишенець. Чорний ворон», він уже екранізований, як і «Століття Якова», «Червоний», «Сторожова застава», «Ворошиловград» («Дике поле»), «Фелікс Австрія» («Віддана»). Наших авторів активно перекладають на Заході і Сході, їхні книжки презентують на міжнародних ярмарках у Франкфурті, Лейпцизі, Парижі, Болоньї, вони отримують міжнародні премії – нагороду Центральної Європи «Ангелус», премію Євросоюзу, премію Джозефа Конрада, медаль Гете тощо. Вірю, що невдовзі отримаємо свого Нобеля і Букера.

Олександр Махотін, член Національної спілки кінематографістів України, генеральний директор кінофестивалю «Бригантина», президент дитячого фестивалю-академії кіно, театру і творчості «Золотий ключик».

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

– Хоч я народився в Казахстані, а наша родина лише згодом переїхала до Запоріжжя, а потім до Бердянська, але вважаю себе українцем та дуже люблю Україну! Саме ця країна стала для мене рідною, та дала мені усе, що я маю на сьогоднішній день. Якими були ці 30 років? У кожного – своя відповідь… Та всі ми сподіваємося, що Україна вийде на свій гідний рівень розвитку і займе своє місце в Європі. Маємо надію й на те, що відбудеться це в самому найближчому майбутньому. Раніше у нас були цінності одні, одні пріоритети. Все змінилося і зараз продовжує змінюватися, але процес іде. Україна намагається стати самостійною. Я за те, щоб до нас прийшло розуміння, хто такий українець. У мене багато друзів по всій Україні. Ми дружимо незважаючи на те, що у кожного своя думка, своє життя, а кожен говорить своєю мовою. Моя особиста незалежність – це любов і дружба, процвітання України як цілісної, багатонаціональної, самодостатньої прекрасної держави. Наш народ цього заслуговує!

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

Наталія Камай, громадський діяч, підприємець. Людина активної життєвої позиції та патріотка свого міста й держави.Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України

– Для мене незалежність – це, насамперед, можливість говорити те, що ти думаєш та, головне, – мати свою думку. Може іноді трохи неправильну, але все ж могти будь-де і будь-кому її висловити, не хвилюючись при цьому за власну безпеку чи якісь негативні наслідки. Звісно, все в межах дозволеного, не переходячи якихось рамок… Бо в ніякому разі не можна плутати свободу слова із вседозволеністю. Адже незалежність ще й передбачає свідомість та відповідальність за власні дії. За тридцять років Україні є чим пишатися. Вважаю, що українізація та відродження мови на державному рівні – то основний прорив і здобуток. Також справжніх українців вирізняє щира віра у свою державу та в її перспективи. Ми можемо побачити нові можливості там, де їх не бачать інші – і то правильно. Ще ми маємо пишатися своїми героями та армією, що за останні роки дуже посилилася. Для мене незалежність, то наша політична самостійність, відсутність підлеглості, наш суверенітет, який ми маємо відстоювати усі разом як на фронті, так і в повсякденному мирному житті.

Моя Незалежність: Відомі бердянці про 30 років вільної України
Наталія Камай

Новости с доставкой на ваш смартфон! Только о самом важном в Бердянске!
Наш канал в Telegram
Чат Бердянска в Telegram
Присоединяйтесь к сообществу в Viber: "PROБердянск"

Участник Второй мировой войны ... Вследствие ДТП обесточена Прим...
×